Тільки Україна є домом для українців. Навіщо Україна без українців? Так і зводиться український рід. Майже ніхто з попередніх хвиль еміграції не повернулися назад. Ну ті, що після розпаду УНР ні ті, що після приєднання західних областей до срср.
Українець закінчується там де закінчується українська земля. Ті українці, що їдуть до Канади, Німеччини чи Аргентини,Польщі знову ж таки як підказує наука історія, вже менше ніж через покоління повністю інтегруються в нове суспільство і забувають про свою Україну.
Як би ти не намагався їм передати свою українську спадщину, в тебе то не вийде. Так, вони будуть памятати що в них українське коріння. Знатимуть що є така країна Україна, в якій народилися їхні тато, дідусь, прадід. Можливо навіть кілька разів у своєму житті, вони відвідають Україну. Але це максимум, що вони зроблять. Вони відчуватимуть себе канадцями,поляками ітд.. Бо перший свій подих, вони зроблять там в себе вдома в Канаді,Польщі. Перші свої кроки вони зроблять по канадській землі та полській. Перший життєвий досвід вони отримають в Канаді. Багато емігрантів продовжують вважати що вони є частиною українського суспільства. Ви не є частиною українського суспільства. Це самообман, ілюзія, бажання. Ви емігранти. Ви громадяни іншої країни. Ви є частинкою іншого суспільства. Ви є частинкою іншої культури. Ви позбавлені можливості жити, працювати, творити в Україні. Ви позбавлені можливості народжувати українців. Закордоном ми відриваємося від своїх коренів і стаємо як овоч без смаку і запаху в пошуках матеріальних благ на чужині.
Закон ассиміляції ніхто не відміняв. Іншими словами еміграція та українці в еміграції це не є драйвер України , самі сильні українці живуть в Україні це супер сила! Гроші, будинки, авто не роблять вас щасливішими ніж ви є зараз. І справді цінні речі це НЕ речі. Це сім’я, друзі, рідна мова, дім де ти виріс, вулиці на яких ти бігав дитиною, історія твоєї сімі, могили пращурів,сімейні традиції, відчуття Різдва і Великодня, різдвяна вечеря і пасхальний сніданок з сім’єю.
Преспективи української нації стають все більш кепські, її не буде, чи буде в зовсім не в тому вигляді як ми собі уявлялм в найзапекліших політичних баталіях.
Я хочу, щоб мої діти виросли українцями. Чи зможу я їм це забезпечити в Польщі, в Іспанії, Америці? Я не хочу вростати корінням в чужу країну, не хочу вкорінювати дітей на чужому ґрунті
Чи як??
Розумію. Але є місця де тиша та покій.
Важка тема