Взято з moskaliv.net...
Чорний гумор щодо мови.
Гуцул на могилі сина:
- Чи я тебе не народив, чи я тебе не годував, чи я тебе до Унiверситету не вiдпустив, чи я тобi грошi не вiдсилав!? А ти прийiхав i шо ти менi сказав? “Здравствуйте папа!”!?
Зустрічається якось москаль з Українцем:
Москаль: А шо ето у Вас Украинцев за язык такой, тяжело понять “Незабаром” ето как за баром, возле бара, на баре, со стороны бара???
Українець: Та що у нас, ось у вас “Сравни” так срав чи ні???
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші - не мина жодної крамниці.
Попросив він:
- Покажіть кухлик той, що з краю.-
Продавщиця:
- Что? Чево? Я нє панімаю.
Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.
- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.-
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
- На Вкраїні живете й не знаєте мови.-
Продавщиця теж була гостра та бідова.
- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.-
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
Блондинка з Києва їхала в Буковель на своїй крутій іномарці, але пробила колесо і зупинилась на обочині. В цей час їхали два гуцули на коні. Блондинка звертається до них:
- Ребята, помогите - я в боргу не останусь!
Ті поважно злізли з коня і, оглянувши пробите колесо, дійшли висновку:
- Та шо… тре’ мінєти.
- Нет, только два - коню делать не буду! - категорично заявила блондинка.
Одружилися Оксана (українка) та Серожа (русскій), живуть в Росії. На різдвяні свята, Оксана вмовила коханого поїхати до свого села, що в Карпатах, відпочити, показати свої традиції, фольклор.
Та цей Серожа - боїться відходити далеко від хати. Йому ж на родіне казали, що «бандеровци тібя уб’ют»!
Оксана нервує, каже: от тобі пляшка горілки, пампушки, сало, іди в село, до людей, скажеш Христос народився, і все буде гаразд. Дурні ці твої друзі, що таке тобі розповідали, в нас тут нормальні хлопці, ніхто тебе не чіпатиме, послухаєш як колядують, може й з ними спробуєш!
Наледве відправила. Проходить пів години, той Серожа як вривається до хати як навіжений, двері на замок, очі великі, слина з писка, шапку загубив.
- Та що ж таке сталося, любий, невже вовки знову до села підійшли?
- Да я… к нім…. с откритой душой! Пріхажу, бутилку ставлю на стол, ґаварю ім, как ти учіла. “- Христос нараділся!!!” А оні, всє хором, как заорут “- Славімо його!!!” А хрєн ви мєня словіте!…